Виховний захід «Жіночі історії Другої світової»

Виховний захід «Жіночі історії Другої світової»

Мета: вшанувати пам'ять про тих, хто загинув у  Другій світовій війні; ознайомити із життєвим шляхом  жінок, які віддали свої життя за нашу державу; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; виховувати в учнів повагу до героїзму, відваги і стійкості співвітчизників.

Обладнання:прикрашений зал, напис «Жіночі історії Другої світової»;презентація,відеоматеріали,музичне оформлення.

                                                       Хід заходу

І.Вступне слово вчителя. Добрий день,шановні гості! Сьогоднішня наша зустріч незвичайна.  Ми хочемо згадати тих людей, які пережили роки великого жахіття-війну 1939-1945 років. Показати, що війна не була чимось однорідним,про неї не можна сказати кількома словами, охарактеризувати кількома реченнями. Сьогодні мова піде про місце жінки на війні.Це були різні жінки, з різними долями, але кожна з них мала історію свого подвигу.  Ми будемо говорити про долі жінок,  що опинилися у Червоній чи Українській повстанській арміях і зі зброєю в руках йшли на ворога, виносили з-під куль поранених, матерів, що чекали своїх синів, а ще – жінок, які під загрозою смертної кари рятували життя іншим. Україна була тією територією, де відбувалися найзапекліші бойові дії Другої світової. Війна прийшла до нас у перший свій день – 1 вересня 1939 року. До останнього дня війни, 2 вересня 1945 року, українці воювали на різних фронтах глобального конфлікту, часто – один проти одного.

ІІ. Слово від  учнів

Учень 1.  Лилась пожежі вулканічна лава.

                 Горіла хата. Ніч здавалась днем.

                 І захлиналась наша переправа

                 через Дніпро - водою і вогнем.

Учень 2.    Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

                  Хрестилась баба, і кінчався хліб.

                  Двигтів отой вузесенький окопчик,

                  де дві сім'ї тулились кілька діб.

Учень 3.   Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

                 Чому і як живе у нас незнаний бій?

                 Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм

                  І день той в пам'яті тримаємо своїй?

 Учень 4.   Десь там, в історії, гудуть фронти,

                   Клекоче пеклом знавісніла битва,

                   Солдаток плач, й скорбота сироти,

                    І матерів свята молитва

Учень 5.      Десь там, в історії...

                    Та кров холоне й нині,

                    В зажурі вічній наші матері.

                    Я хочу щастя милій Україні,

                    Я хочу миру на моїй землі!

Учень 6.     За тих дівчат, що не вернулись з бою,

                   Сміливо йшли в останню штикову

                   Десь там під Ржевом чи під Лозовою

                    Й навіки падали в траву...

Учень 7.    Схиляємо голови низько,

                  Щоб шану жінкам-героїням віддать,

                  На вічних постах стоять обеліски,               

         В полях обеліски стоять.

Учень 8.  Вони не повернулися з війни,            

      Мені привиділось, немов дівчата,

               Які не повернулись з боїв,

               Не полягли, а залишились жити,

               Перетворившись в білих журавлів.

 ІІІ. Перегляд відеоролика. Пісня «Журавлі»

 ІУ. Інсценізація (діалог матері і доньки) на фоні  мелодії пісні «Журавлі»

Мати.

-Ой донечко, чи  чуєш як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, доню, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

Донька.

-Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні,

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозину

І поцілую в сивеє чоло…

 Мати.

-О, доню-донечко, моя єдина,

Як хороше б тоді мене було!

Учень.Стоїть старенька мати на могилі,

І ,навіть,квіти плачуть мовчазні.

Від доньки погляд відвести не в силі,

А донечка довічно житиме у сні.

Учень. Жінка і війна-два слова, які можна назвати антонімами. Жінка-береже, а не рушить, жінка дарує життя, а не відбирає його,жінка охороняє своє сімейне вогнище, а не проводжає дітей на війну. Колишні солдати із вдячністю згадують своїх подружок, сестричок, які виволікали їх поранених з поля бою, виходжували в медсанбатах і госпіталях, боролися з ними поруч. Жінка-друг, соратник, бойовий товариш, що ділив всі тяготи війни нарівні із чоловіками, сприймалася ними зі справжньою повагою. За заслуги в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки Другої світової війни понад 150 тисяч жінок були нагороджені бойовими орденами й медалями.

УІ. Жіночі історії Другої світової

1.Учень. Згадаймо сьогодні про деяких жінок, чиї долі тісно переплелися з роками  Другої світової війни.

2.Відеоролик. Олександра Шулежко

3.Учень.Олександра Шулежко врятувала від смерті й голоду 102 дитини,з них 25 були євреями. Вона зуміла організувати притулок для дітей-безхатченків у Черкасах. Після окупації Черкас Олександра Максимівна врятувала багато бездомних і сиріт.  Одного разу вона побачила маленького хлопчика, який сидів біля померлої матері на вулиці. Олександра Максимівна привела дитину до себе додому. Згодом з’явився ще один знайда. Вона звернулася до гебітскомісара Черкас із пропозицією створити дитячий будинок. Ініціатива знайшла відгук. Із часом Олександра змогла якимось дивом розжитися й на фінансові вливання від німецької влади для дитбудинку. Організувала на невеличкій земельній ділянці господарство: тримали курей, кіз, поросят. Усім тим опікувалися вихованці.

4. Відеоролик.Євдокія Лисенко

5.Учень.Євдокія Лисенко мати 16 дітей. Коли почалася війна, мати провела всіх десятьох синів до Червоної армії. На диво, усі десятеро синів Євдокії Лисенко повернулися з війни живими. Першим, іще 1944 р., до матері прийшов син Микола. Дивом вижив, усі його товариші загинули. Син Феодосій під Будапештом натрапив на міну і залишився без ноги. Мати плакала, та все ж тішилися, що вернувся живим. Василь Лисенко, єдиний серед братів офіцер, командував взводом, мінометною батареєю. Останніми повернулися Степан і Павло — аж 1947-го. Брати воювали в різних військових підрозділах. Їхні дороги пролягли через Україну, Румунію, Болгарію, Угорщину й Чехословаччину. Наймолодшому Олександрові, якому 1944 р. виповнилося лише вісімнадцять, довелося штурмувати Берлін. Євдокії Лисенко присвоїли почесне звання «Мати-героїня». Хоча в нагородному документі зазначено лише десятеро її дітей. Очевидно, дівчат не врахували… Померла Євдокія Лисенко 1963 р. 1984-го в селі Бровахи їй відкрили пам’ятник.

6.Відеоролик.Галина Кузьменко

7.Учень.У долі Галини Кузьменко сфокусувалася ледь не вся історія України ХХ століття. Голодомор, Великий терор, Друга світова війна, боротьба УПА і ув’язнення в ГУЛАзі – усе випало на долю однієї дівчини.Галина Кузьменко народилася  на Чернігівщині в 1922-му. Коли їй було 11 років, померла вся її родина.Доля закинула дівчинку на Івано-Франківщину,де вона приєдналася до підпілля і отримала псевдонім «Надя». Галина пройшла тортури МГБ та була засуджена до 15 років воркутинського табору і 5 років позбавлення прав. По звільненню в 1957 році Галина Кузьменко взяла шлюб із колишнім повстанцем зі Львівщини Ярославом Когутом. У подружжя народився син Василь, який згодом вивчився в Києві на педагога. Чоловік Ярослав рано помер, Галина ж встигла побачити незалежну Україну, за яку боролася й каралася в таборах. На схилі літ колишня підпільниця «Надя» жила в Києві та спочила 2000 року

 8.Відеоролик. Євдокія Завалій

 9.Учень.Євдокія Завалій – єдина жінка, яка під час Другої світової війни служила командиром взводу морської піхоти.Євдокія народилася 28 травня 1924 року у місті Новий Буг, на Миколаївщині. Невдовзі після того, як їй виповнилося 17 років, Німеччина напала на Радянський Союз.На Миколаївщину окупанти прийшли доволі швидко: 25 липня 1941 року бої почалися в її рідному селі. Під обстрілом ворожої артилерії дівчина перев’язувала поранених бійців і командирів. Служила санітаркою у 96-му кавалерійському полку,була поранена і  медики хотіли комісувати її, але Євдокія наполягла на своєму рішенні продовжити службу. Після одужання дівчину направили в запасний полк. В умовах воєнного безладу Завалій видала себе за чоловіка і так потрапила на передову у 6-ту десантну бригаду. Неймовірно, але їй вдавалося приховувати свою таємницю 8 місяців! В армії дослужилася до полковника, за воєнні подвиги її нагородили багатьма медалями і орденами. Під час війни Євдокія навчилася грати на гітарі, улюбленою її піснею була «Три танкісти»

10.Гра на гітарі мелодії пісні «Три танкісти»

11.Відеоролик. Марія Бабінчук

 12.Учень.Марія Бабінчук так і не змогла насолодитися долею матері. Коли у них з чоловіком народилася донечка, яку назвали Мотрею,молода мати не мала можливості вповні відчути своє материнство. “На четвертому дні після Твого народження батько з хлопцями забрав Тебе від мене і поніс в село на виховання.Чи можеш собі уявити, як нелегко мені було віддати Тебе у невідоме! Але не було ради: колиба, холодно, молока нема… Партизанка з дитиною!.. Неможливе… Я кричала, била всіх, грозила, але тільки в душі, бо коли подумала, що кривда діється тільки для мене, то привела нерви до порядку, помолилась і віддала Тебе на опіку Всевишнього і чужим людям. Ми самі собі не належимо”. Так писала Марія в листі до своєї малої в надії, що донечка колись його прочитає.За чотири тижні батьки мусили вирушити на Захід, лишивши дитину. Молода мати загинула в сутичці з гебістами на хуторі Ловаги Рожнятівського району…

13.Відеоролик. Олена Вітер

14.Учень. Чекісти прийшли за Оленою Вітер. Під час обшуку в неї виявлено валізу, а в ній своєрідні символи життя — священича ряса та револьвер.“Тягали мене за волосся, били головою об мур, кулаками в лице, — згадувала вона про тортури. — Згодом один енкаведист ухопив мене за руки, другий — за волосся, третій — за ніс і влили мені в уста сечі.-Маєш, це твоє святе причастя, — казали.-Вранці відвезли мене до в’язниці. Допити відбувалися щодругу або щотретю ніч. При кожному мене катували. Били то гумовою, то залізною палицями, видирали волосся, викручували руки. Одного разу бухнула мені вустами кров. Енкаведист схопив брудну ганчірку, що лежала коло сплювачки, і запхав мені її до вуст..Від дня арештування мене допитували 47 разів і при кожному катували. Раз везли мене з тюрми на допит і питали, чи хочу я самостійної України.Сказала, що так. Тоді кинули в льох, де мене обскочили щурі. Потім знову взяли в кімнату до слідчого, скинули з мене сорочку й дротом пустили електричний струм по тілу”.

15.Відеоролик. Анна Храплива

16.Учень. ЇЇ називали “найпопулярнішою воячкою українського роду…” Лейтенант і волонтер Анна Храплива стала прообразом сучасного волонтерського руху, була ініціатором української діаспори під час Другої світової війни. Це історія про чарівну дівчину з Канади, яка завдяки війні стала активісткою українських гуманітарних організацій.Українські жінки, чиє життя змінила Друга світова, виступали в різних іпостасях: страждали як жертви брутальності, присвячували себе подвижницькій справі в умовах окупації, або на рівні з чоловіками билися з ворогом зі зброєю у руках.

17.Відеоролик. Олена Теліга

18.Учень. 9 лютого 1942-го гестапо влаштувало в Спілці письменників засідку. Заарештували майже всіх її членів, а також Олену Телігу, і перевезли до приміщення гестапо на вул. Короленка 33. Згодом розстріляли й поховали в Бабиному Яру. Так став пророчим ще один із віршів української поетеси Олени Теліги:

І в павутинні перехресних барв

Я палко мрію до самого рання,

Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:

Гарячу смерть, не зимне вмирання.

19.Учень.Подейкували, що в одній із камер гестапо залишився напис: «Тут сиділа й звідси йде на розстріл Олена Теліга», а зверху – намальований тризуб, а також ніби один із німецьких офіцерів відзначав: «Я не бачив мужчини, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка». Чи могла Олена Теліга жити інакше? Не ризикувати своїм життям і не їхати до окупаційного Києва? Не йти в Спілку письменників? Вочевидь, ні. Загострене почуття чесності та моральний імператив не дозволили їй зробити цього. Ставши на шлях боротьби за Україну, вона до останньої миті свого життя не зійшла з нього.

У.Слово про подвиг

1.Учень.Кажуть,що людина не може піти із життя безслідно.Її справа жива, про її подвиг згадують, якщо не вічно, то допоки живуть наступні покоління. Ми- наступне покоління,тому не можемо не згадати про тих,хто воював за нас, виборював нашу свободу і незалежність.І якби сьогодні ці жінки були з нами, ми б від щирого серця сказали б їм:

 Учень2. Ви — гордість народу, ви — суть його й сіль,

     Ядро покоління і сила залізна,

     Вогнисте і щедре буяння весіль,

     Натхнення, цвітіння, опора Вітчизни.

Учень 3. Ви — воля, якої ніхто не скорив,

     Для миру ви сила й опора священна,

     Ви — спокій солодкий своїх матерів,

     Ви — радість і гордість своїх наречених.

Учень 4. Життям своїм чистим — у бурі й вогні

      Життя ви утвердили й сонце над краєм.

      Ви — святість сердець на священній війні.

      Ви смерть подолали — вам смерті немає,

Учень 5.І кров ваша чиста, як промінь зорі,

    Всіх недругів змила з гарячої тверді.

    Ви — щастя, ви — слава, ви — мир на землі,

    Ви — спокій Вітчизни, ви — доля планети

УІІ. Хвилина мовчання

Учень1. Але , на жаль, їх немає поряд,тому сьогодні пам’ять про жінок-героїнь, про всіх тих,хто загинув в роки Другої світової війни,хто віддав своє життя за незалежність нашої України у теперішній війні, вшануємо хвилиною мовчання.

Учень 2. Натянуті нерви, немов тетива,

     Пронизує пам'ять скорбота прощання,

     І сумно згасає і тепло сплива

     Хвилина мовчання…

                  

Учень 3. І подвиги мужні і дружнє плече,

    І роки надій, перемог, сподівання,

    І серце сльозою нараз опече

    Хвилина мовчання…

3.Хвилина мовчання  (Стукіт метронома)

УІІІ. Ми - за мир. Фінал заходу

1.Учень.72 роки тому закінчилася Друга світова війна, але Україна знову бореться за свою незалежність,знову її сини і доньки віддають життя у цій страшній неоголошеній війні. Ми - юне покоління, не можемо бути в окопах, але і не можемо стояти осторонь. Ми по-своєму виступаємо за мир і незалежність нашої країни. Україна- єдина , сильна і незалежна держава,такою вона була , є і буде. Ми в це віримо!

2.Танок «Ми єдині в боротьбі за мир»

3. Пісня «Молитва за Україну»